ПАРУБОЦЬКА БАЛАДА



Категории Борис Олiйник ()Ў ./ 13 Клас (hid)Ў ../../SCHOOL/13class/

Оригинал Я летiв красивим чортом На конi, як ворон, чорнiм - Бiла пiна падала, мов снiг, - Ех, до тiєï Чураïвни, Що клялась вiд третiх пiвнiв Рушники послать менi до нiг, Та до тiєï... до такоï, Що як поведе рукою - Солов'ï вмирають навеснi! Я летiв... А на Купала Двi зорi пiдбито впали, Заридав у глухоманi сич... Гей, скорiше, коню-друже, Щось менi на серцi тужно, Щось не договорює ця нiч. Та ще ж, як на чиюсь намову, Загубилася пiдкова... Щось недобре затаïла нiч. Я влетiв з розгону в ранок Пiд високий бiлий Ґанок, Де колись уста ïï пiзнав... Тiльки ж чом це так вогнисто Сiють музику троïсти? Чуєш, коню, що б воно за знак? Розчахнулись нагло дверi - Став бiлiший вiд паперу: Вийшла Чураïвна... у фатi. Тонко скрикнула, мов чайка. Випала у свахи чарка. Три музики зблiдли, як святi. Вмерзнув повiд у долоню. Так оце виходить, коню. Ми з тобою гнали крiзь вiки, Щоб Зеленоï недiлi Встигнуть... на чуже весiлля? Де ж твоï, Марусю, рушники?! Щось лепече про розлуку, Простягає бiлу руку, - Повертаймо, коню... в три хрести! Та скорiш вiд цього саду, Де зустрiв я нiжну зраду. Та не слухай тоскного: Прости! Люто вилетiв на греблю, Вдарив тугою об землю - Обiрвались струни у музик. Закричали третi пiвнi, Впала з горя Чураïвна Головою в проданий рушник. Ще не раз ти, Чураïвно, Скрикнеш чайкою осiнньо, Коли я попiд твоïм вiкном На конi, як ворон, чорнiм Пролечу красивим чортом, Хрещений весiльним рушником. Ех, до тiєï... до такоï, Що як поведе рукою - Скрипка заголосить пiд смичком Та до тiєï, до другоï, До тiï... та не такоï. Пiд чиïм же, коню, ми вiкном?!
ПАРУБОЦЬКА БАЛАДА